Свято ввічливості

Мета: показати переваги доброти, щирості над хитрістю, жадібністю; розвивати вміння ділити­ся з іншими; вправляти у ввічливому спілкуван­ні з дорослими, однолітками в різних життєвих ситуаціях (знайомство, вітання, прощання, вибачення); виховувати кращі людські якості: доброту, милосердя, небайдужість до чужої біди, розуміння й повагу до інших, допомогу та турбо­ту про них.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель.

—        Шановні гості, любі малята! Щиро вітаємо вас на нашому святі і запро­шуємо у незвичайну подорож, під час якої ми вчитимемося ввічливо­сті. Шлях буде нелегкий — долаючи його, необхідно підтримувати одне одного, бути дружними, добрими, вихованими! Хай вам щастить!

Увага! Увага! Вирушає потяг до країни Ввічливості. Просимо всіх пасажирів зайняти свої місця. Отже, вирушаємо...

І. Зупинка « Чарівна»

«Доброго ранку» - мовлю за звичаєм.

«Доброго ранку» - кожному зичу я .

«Доброго дня вам!» - людям бажаю.

«Вечором добрим !» - стрічних вітаю.

І посміхаються у відповідь люди,

Добрі слова ж бо для кожного любі!

«Будь ласка», «Спасибі», і «Будьте здорові» -

Слова необхідні і корисні в мові.

Приємно чути і в школі , і вдома

Від мами, учителя й просто знайомих.

Тож раджу частіше їх , діти , вживайте.

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день, як завжди, починайте

Зі слів: «Добрий день», «Вітаю» і «Здрастуй»

Учитель.

-    Не привітатися, або не відповісти на привітання в усі часи в усіх народів вважалося невихованістю і неповагою.

—    А  давайте порахуємо, зі скіль­кома людьми ми зустрічаємося що­дня?

Дома ви спілкуєтеся з мамою, татом, дідусем, бабусею, сестричкою, бра­тиком; у школі — з учителями, од­нокласниками; в магазині — з про­давцями; на вулиці — з перехожими, з незнайомими людьми.

      З одними ми тільки вітаємося, з ін­шими — розмовляємо, деяким стави­мо запитання,  до декого самі зверта­ємося з проханням.

Поведінка однієї людини, привітно чи грубо сказане слово, нерідко залиша­ють в душі іншої людини слід на весь день. Часто гарний настрій залежить від того, чи поставилися до людини уважно, привітно, доброзичливо.

Тільки сонечко зійде,

У вікно загляне світанок,

Ми підійдем до вікна

Й скажем: «Добрий ранок!»

Якщо когось штовхнув,

Треба «вибачте» сказати,

А щоб хтось тебе почув,

То «будь ласка» проспівати.

3.Треба дякувати всім,

Хто тобі допомагає,

Ну, а зараз ми усім

«Прощавайте» помахаєм.

4.Як багато чарівних слів

Треба всім почути,

Щоб кожен зумів

Ввічливим бути.

5. «Будь ласка!», «спасибі» і «будьте здорові» —

Слова необхідні й корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі, і вдома

Від мами, від вчителя й просто знайомих.

6. Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день, як завжди, починайте

Із слів: «Добрий ранок!»,

«Вітаю» і «Здраствуй».

7. Усміхнися сонечку: «Здрастуй золоте»,

Усміхнися квіточці – хай вона цвіте!

Усміхнися дощику: «Лийся, мов з відра»,

Дітям усміхнися, побажай добра.

Пісня ( А я бажаю вам добра)

Учитель.

—        Дякуємо діткам, які  нагадали нам слова ввічливості.

ІІ. Зупинка «Знавці ввічливих слів»

Читання оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «Здрастуйте!»

Учитель.

  Лісовою стежкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути , як десь далеко стукотить дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині.

   Аж тут син побачив : назустріч їм іде бабуся з ціпком.

 - Тату, куди вона йде? – питає син.

 - Зустрічати або проводжати,каже батько й усміхається. – Ось я ми зустрінемось з нею , ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!».

 - Навіщо ж їй казати це слово ? – дивується син – Вона ж нам незнайома

 - А ось зустрінемось,скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. Побачиш, що станеться.

 Ось і бабуся.

 - Здрастуйте!  - каже син.

- Здрастуйте!  - каже батько.

- Здрастуйте!   - каже бабуся й усміхається.

І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло.. В кущах заспівали пташки – раніше їх не було чути. На душі у хлопчика стало легко – легко.

 - А чому це так? – питається син.

 - Бо ми сказали людині : «Здрастуйте!».

Учитель.

 - Що ж таке ввічливість?

Ввічливість – вміння поводитись так, щоб іншим було приємно з тобою. Будьте завжди привітними, вітайтесь при зустрічі,  дякуйте за допомогу, прощайтеся.

Гра

 -А зараз оголошується конкурс знав­ців ввічливих слів.

Під час звучання музики ви переда­єте кеглю. Якщо музика не звучить, то той, у кого в руках опинилася ке­гля, називає «ввічливе слово».

ІІІ. Зупинка «Артистична»

Інсценізація «Ввічливість» (О. Михайлової)

Автор. Один хлопчик уважав, що він вихований, тому що знає всі ввіч­ливі слова. Упродовж дня від нього тільки й чули: «Вибачте, будь лас­ка, дякую».

Мама. Синку, це ти розбив квітко­вий горщик?

Син. Так, мамочко! Я ще в землю ногами наступив, і тепер весь килим забруднив. Вибач, будь ласка!

Бабуся. Хто кішку зачинив у ван­ній кімнаті?

С и н. Це я, бабусенько! А справді вона голосно кричить? Якщо тобі хо­четься, будь ласка, випусти її.

Тато. Ой, що ж це сталося зі стіль­цем?

Син. Вибач, милий татусю. Я клей на ньому розлив, а ти сів і приклеїв­ся. Ти, любий, коли сідаєш, завжди дивися куди. Принести тобі інші шта­ни? Мені зовсім не важко. А хочеш, я пляму ножицями виріжу? Дозволь, будь ласка.

А в т о р. І хоч цілий день від нього тільки й чути: «Вибачте, будь ласка, спасибі», надвечір його все ж таки поставили в куток.

Учитель.

 - Діти, як ви надаєте, чому хлопчика поставили в куток?

«Неприємності від чемності»

Обіцяв Пилип матусі:

 - Ось за чемність я візьмуся!

До усіх вітатимусь..

Пилип  виходить з хати,

Як же чемність показати?

Сторож ніч сторожував,

Сторож вранці задрімав.

Наш Пилип – гуп – гуп ! У ганок:

 - Агов дядьку , добрий ранок !

Дядько не вітається, він з просоння лається.

Наздогнав Пилип Фросину,

Смик за косу, за хустину:

 - Здоровкаюся ж двічі я,

Ти чого не ввічлива? –

Не чуть вітання Фросі,

Вона нечемна досі.

Стоїть вожата біля вікна,

Складає купу книг вона.

Пилип набіг на ноги:

 - Посуньтеся з дороги!

Світ мені не заступайте,

Я ж кажу «здрастуйте».

Розгнівалась вожата:

 - Старших треба поважати!

Пилип вожату за рукав:

 - Та я ж вам «здрастуйте» гукав,

Хіба вам не приємно,

Що я вітаюсь чемно?

Пилип у класі вдруге:

- Добридень кажу другу.

Той напихає рота , вітатись неохота.

Пилип гукнув -  Нечема!

Чи був Пилипко чемним?

Учитель.

 - Чому дорослі були хлопчиком незадоволені?

 - Як слід будо поводитись Пилипкові?

 - Чи вмів Пилипко вітатися?

ІV. Зупинка «Правила ввічливості»

Учитель.

— А зараз ми з вами вчитимемося спілкуватися.

М а л ь в і н а. Доброго дня вам, друзі!

Б у р а т і н о (бурмоче під ніс). До­брий день.

М а л ь в і н а. Буратіно, так не можна вітатися. Чому ти такий невеселий?

Буратіно. Невеселий і все. А що тобі за діло?

М а л ь в і н а. Скажи, будь ласка, чому ти так мені відповідаєш?

Буратіно. А що я такого ска­зав?

М а л ь в і н а. Нічого особливого, але ти говориш таким тоном, що навіть неприємно з тобою розмовляти.

Буратіно. Може, я інколи й роз­мовляю трохи голосно й вередливо, але ж я справжній товариш, люблю всіх веселити. Тільки дехто не розу­міє жартів. Ось, наприклад, іду вчо­ра і бачу, що П'єро посковзнувся і як гепнеться на землю. Я, звісно, засмі­явся і кажу: «Ну, як приземлився?» А він образився і пішов геть. А що я такого сказав?

М а л ь в і н а. А що б зробили вихова­ні діти? (Запитання до учнів у залі.)

Правила ввічливості

До дорослих і незнайомих звертайся на «Ви».

Під час розмови з дорослим стань рівно при цьому не підпирай стінку, не тримай руки в кишені.

Якщо поблизу тебе хтось упустив щось, поспіши підняти і подати.

Поступайся дорогою старшим і молодшим, дівчаткам, завжди пропускай їх вперед.

Не насміхайся над незграбністю, необачністю, вадами інших.

Поважай думку товаришів.

У взаєминах з однокласниками не хвалися.

Якщо до кімнати, де ти сидиш, зайшов дорослий, підведись і не сідай, поки він не піде.

Не турбуй дрібницями зайняту роботою людину.

V. Зупинка «Конкурс знавців прислів'їв»

Шабля ранить голову, а слово душу, (серце).

Лагідне слово і залізні замки (від­микає).

Вітер руйнує гори, а зле слово (дружбу).

Добре слово дім будує, а зле (руй­нує).

Погане слово краще (проковтну­ти).

Слово — не горобець, вилетить — (не спіймаєш).

Ввічливість — це уміння по­водитися так, щоб іншим було при­ємно з (тобою).

Сварка до добра не (доводить)

Принижуючи інших, принижуєшся (сам)

«Гостре словечко ранить сердечко»

З'являється Пеппі Довга Панчоха.

Я дуже ввічлива і тихенька дівчинка!

Тільки не знаю, чого це на мене так сердяться в школі?

Та ж я не чіпаю нікого ніколи,

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,

А з цього виходить одне тільки лихо!

Оце я сказала — така в мене звичка —

Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,

Та ще й черевики на човники схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі,

Що очі в Мар'янки маленькі та косі.

Я ж правду кажу їм. І що тут такого?

Та я ж не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі і вдома,

І чом вони сердяться всі, невідомо?

Учитель.

Так чому ж розсердилися всі ді­вчатка? (Пеппі ображала всіх гострим слівцем. «Гостре словечко ранить сер­дечко».)

Давайте допоможемо Пеппі знову подружитися з дівчатками.

Мир-миром, пироги з сиром,

Вареники з маслом,

Ми дружечки красні,

Тобі яблучко, мені грушечка,

 Не сварімося, моя душечко!

VІ. Зупинка «Ігрова »

Учитель.

—        Вам потрібно плескати в долоні, якщо... ви згодні, мовчати і тихо по­
водитися, якщо... ні.

•         Прибери мерщій в кімнаті

Й чистим, вмитим за сніданком

Привітайся до матусі:

— Рідна, з добрим ранком! (Так)

•         Потім радісним, привітним
Поспішай до трав, до квітів.

А щоб день пройшов не марно —

З усіма поводься гарно! (Так)

•         У дівчаток гарні кіски,
Але надто вже малі.

А щоб більше виростали,

Ми їх тягнем до землі. (Ні)

•         Без запрошення йди в гості,
Не вітайся там ні з ким.

І нізащо слів «будь ласка»

 І «пробачте» не кажи! (Ні)

•         Друг в біді не лишить,
Щирим словом втішить —

От такий він незрадливий,

Справжній друг. (Так)

Галасуй, пиши, гукай,

Коли хтось відпочиває. (Ні)

Роби комусь зле,

Якщо цього ніхто не бачить. (Ні)

Учитель.

—        Добрі, щирі, ввічливі люди – це веселі люди, які вміють жартувати, при цьому нікого не ображаючи.

 1.- Мені сьогодні неймовірно пощастило, - каже Вовочка.

 - Як саме?

-Учителька хотіла поставити мене в куток, але всі кути були зайняті.

 2.- Сашко, ти чому вчора  не був у школі?

- А я подарунок вчительці зробив.

- Який подарунок? - А в неї вчора було день народження. Ось я і вирішив – нехай відпочине без мене.

- Учора так боліли зуби, всю ніч безупинно,

З того болю, мов скажений дерся я на стіну.

           Коли ти й цієї ночі лізтимеш на стіну,

   Щоб полегшало тобі принеси … драбину

 - Чому це ти подряпаний? –

Юрко Тимка пита

Тимко йому відказує:

    Та я ж купав кота!

    А я от не подряпаний,

    Хоч теж купав свого.

   Еге, ти ж не викручував

    І не сушив його

Учитель.

Пропоную веселі задачі від Г Остера

Діма 10 разів смикнув за кіску Машу, 5 разів – Сашу, 4 рази Аліну, і 1 раз помилково Людмилу Юріївну. Скільки разів Діма смикав за коси і що йому за це буде?

Повертаючись додому з школи Артем штовхнув 9 дівчаток, підставив ніжку 11 дітям. Половина скривджених дітей заплакала, а інші діти погналися за Артемом і надавали йому по шиї. Скільки разів Артем одержав по шиї?

Гра «Семафор учинків»(Червоний колір—забороняє, зелений — так потрібно робити.)

 — Вибачте, будь ласка, я штов­хнула вас ненавмисно,— каже дів­чинка в автобусі. (Зелений)

— Дайте мені хлібину,— каже хло­пець у магазині. (Червоний)

— Покличте до телефону Маринку. (Червоний)

— Я трохи порвала книжку, під­клейте її самі,— сказала дівчинка

бібліотекареві. (Червоний)

— Люба бабусю! Я із задоволен­ням тобі допоможу. (Зелений)

VІІ. Зупинка «Підсумкова»

На сцені з'являється королева Чистоти.

Добрий день, шановні! Я, коро­лева Чистоти, хочу поставити кіль­ка запитань, а ви повинні відповісти «так» чи «ні».

Перед їжею мию руки? (Так)

Уранці я не вмиваюся. (Ні)

Мої черевики чистить мама. (Ні)

Завжди обгортаю підручники. (Так)

Постійно відриваю ґудзики. (Ні)

Завжди забуваю чистити зуби. (Ні)

Човгаю ногами. (Ні)

Учитель.

Молодці! Ви були уважними!

А чи немає у вашому класі портфе­ля, схожого на такий?

Нумо, гляньмо, що у ньому,

Поки йде завзята гра,

Бо ж портфель — усім відомо —

Є обличчя школяра!

Ось — книжки, та що це з ними?

Чом вони у плямах синіх,

Пошматовані, брудні?

Страшно глянути на них!

Подивіться на сторінку —

Не сторінка, а «картинка»,

Помальована така!

А обкладинка — ну горе! —

Ніби справді побувала

В людожерових руках.

Учитель.

Що можна сказати про власника такого портфеля?

(Неохайний, не бе­реже майно)

Наші діти охайні, самі доглядають за своєю зовнішністю.

Королева Чистоти. Завжди будьте охайними, стежте за чистотою.

А тепер ми проведемо справжнісінь­кий екзамен для вихованих дітей. (Квитки — на столі.)

У школі необхідно вітатися тіль­ки зі своєю вчителькою чи з усіма працівниками? (З усіма, спокійним тоном, злегка кивнувши головою)

Хто вітається першим, якщо зу­стрілися хлопець і дівчина? {Хло­пець)

Ти йдеш із товаришем вулицею. Він привітався з незнайомою тобі людиною, зупинився. Чи необхід­но тобі вітатися? (Так)

Ти зустрівся в дверях із Марійкою. Що робитимеш? (Поступлюся до­рогою і скажу: «Проходь, будь лас­ка».)

Якщо ти їсти вже не в силі, то ска­жеш мамі що? (Спасибі)

Розтопить серце всякого сердеч­не слово... (дякую).

Ви йшли по коридору і випадко­во когось штовхнули. (Вибачусь, можливо допоможу підвестися.)

Тобі необхідно щось сказати вчи­тельці, а в цей час вона розмовляє з іншою вчителькою? (Вибачте, будь ласка, дозвольте звернутись.)

Зазеленіє старий пень , коли почує…(добрий день)

Коли згасає сонце і день ляга на плечі,

Серед знайомих голосів ми чуєм (добрий вечір)

Розтане навіть крига від слова теплого(спасибі)

Коли мене сварять, я намагаюсь

Зажди сказати чемно (вибачте)

Щоб зустрітись в годину  призначену,

Кажу щиро завжди (до побачення).

Як ти вчиниш, коли у вас із дру­гом один велосипед на двох, а вам хочеться обом покататися? (Ката­тимемося по черзі.

Учитель.

— Молодці! Всі добре засвоїли аз­буку ввічливості, і я сподіваюся, що ви не забудете завжди дотримувати­ся її правил.

VІІІ. Зупинка «Ввічливість»

Побажання дівчаткам від хлопчиків

Чесно кажучи, на ввічливу, охай­ну дівчинку і подивитися приєм­но! Такі дівчата трохи схожі на каз­кових принцес.

Вони ніколи не кричать, не спе­речаються, не сваряться, не ви­мовляють грубих слів.

Увічлива, добра дівчинка — справ­жня господиня в домі.

Вона не до­пустить, щоб на книжкових поли­цях або на столі залишався пил.

Вона охоче вимиє посуд після сні­данку чи обіду.

Підмете підлогу, помиє квіти.

•         Вона весела і привітна зі своїми друзями і близькими.

Побажання хлопчикам від дівчат

Гарному хлопчикові хочеться бути схожим на казкового лицаря або принца.

У ввічливого хлопця завжди бага­то друзів.

Він не забуває вітатися.

Він ніколи не сяде за стіл, доки за цим столом не займуть місце дівчатка.

Увічливий хлопчик обов'язково допоможе дівчинці зняти пальто.

Подати черевики мамі чи бабусі.

І звісно, лицар ніколи не обража­тиме дівчаток!

Хлопчики, будьте лицарями!

Учитель.

—        Спливає нас, наближається до за­ вершення наша подорож. Сьогодні ми
вчилися бути вихованими. Не забу­вайте про цю незвичайну науку.

Ось і закінчилось наше свято,

Залишивши теплий слід в душі.

На все добре, хлопці і дівчата,

Хай у всьому завжди вам щастить,

Підкоряє хай люб’язність ваша,

Ввічливість не тільки під час свят,

Щоб здивовано казали навіть старші:

«Як багато чемних тут малят»